ЛЕКАРСТВЕННЫЕ СРЕДСТВА ЕВРОПЕЙСКИХ ПРОИЗВОДИТЕЛЕЙ

Застосування ферментної терапії при запальних захворюваннях придатків матки

Кондратюк В.К., Коблош Н.Д., Лісяна Т.О., Ємець Н.О.,  Архіпова Н.А., Горбань Н.Є.
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології НАМН України»

Вступ

Запальні захворювання органів малого тазу займають провідне місце в структурі гінекологічної захворюваності та є однією з основних причин зниження працездатності жінок. Для хронічних запальних захворювань статевих органів характерна тенденція до малосимптомного і безсимптомного перебігу, зміни етіологічної структури з переважанням вірусної та умовно-патогенної флори. Дана патологія часто є причиною порушення репродуктивної функції, невдач програм допоміжних репродуктивних технологій, репродуктивних втрат [1, 2, 3].

У патогенезі хронічних запальних захворювань придатків матки важлива роль належить процесу гіперплазії сполучної тканини, який обмежуючи вогнище запалення від оточуючих тканин, перешкоджає надходженню лікарських засобів. Тривалі запальні процеси стимулюють клітини імунної системи організму, зокрема, активність фагоцитів і макрофагів.

Накопичення макрофагів у зоні запалення зумовлює постійне залучення фібробластів і надлишковий синтез компонентів сполучної тканини, що призводить до прогресуючого формування злук та хронізації запального процесу (хронічний сальпінгоофорит, хронічний ендометрит тощо) [4].

У зв’язку з багаточисленними порушеннями гомеостазу у пацієнток з хронічними запальними захворюваннями внутрішніх статевих органів необхідним є комплексний підхід до терапії, який передбачає поєднання різних лікувальних засобів. З цією метою застосовують антибактеріальні, протизапальні, десенсибілізуючі, імуномодулюючі, антимікотичні препарати, а також еубіотики [1, 2, 6]. Важливе значення у лікуванні даної патології належить ензимам та засобам, які покращують мікроциркуляцію, оскільки надходження лікарських препаратів у вогнище запалення, як правило, знижено у зв’язку з гемодинамічними порушеннями в тканинах у вигляді хронічного венозного стазу [ 5].

Здатністю активувати дію лікарських препаратів, полегшувати їх проникнення у тканини, володіють протеолітичні ферменти, які забезпечують надійну регресію запалення внаслідок вираженого фібринолітичного ефекту. Розчинення мікротромбів та фібринових агрегатів в пошкодженій ділянці покращує кровозабезпечення, оксигенацію та відновлення клітин, внаслідок чого зменшуються набряк та больовий синдром [4, 5].

Ферментний препарат Біострепта містить дві активні субстанції: стрептокіназу і стрептодорназу. Стрептокіназа є активатором проензиму плазміногену, що міститься в крові людини і під впливом стрептокінази перетворюється на плазмін, який має властивість розчиняти згустки крові. Стрептодорназа є ензимом, який має здатність розчиняти маси нуклеопротеїнів, мертвих клітин або гною, не впливаючи при цьому на живі клітини та їх фізіологічні функції. Препарат полегшує доступ антибіотиків та хіміотерапевтичних засобів до вогнища запалення [5]. Мета дослідження — оцінити ефективність препарату

Біострепта в комплексній терапії пацієнток з запальними захворюваннями придатків матки.

Матеріал і методи дослідження

Проведено клініко-лабораторні та функціональні дослідження у 60 жінок з діагнозом хронічний сальпінгоофорит у стадії загострення віком від 18 до 35 років (середній вік — 25±1,6 років). Усі жінки були розподілені на клінічні групи: І — 30 пацієнток, які отримували загальноприйняті лікувально- профілактичні заходи; II — 30 жінок, які проходили розроблений курс терапії. Контрольну групу склали 30 гінекологічно та соматично здорових жінок. Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи полягали у застосуванні антибіотиків широкого спектру дії (з урахуванням чутливості до патогенніх збудників), антимікотиків, дезінтоксикаційної, симптоматичної терапії. Пацієнткам ІІ групи у поєднанні зі стандартною системною терапією призначали ректальні супозиторії Біострепта за схемою: по 1 супозиторію 3 рази на добу протягом перших трьох днів; по 1 супозиторію 2 рази на добу протягом наступних трьох днів; по 1 супозиторію на добу протягом ще трьох наступних днів.

Усім жінкам проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження, яке передбачало з’ясування скарг, збір анамнезу, огляд у дзеркалах, бімануальне дослідження, кольпоскопію, цитологічне дослідження цервікальних мазків, ультразвукове дослідження органів малого тазу. З метою вивчення мікробіоценозу статевих шляхів використовували бактеріоскопічний, бактеріологічний, імуноферментний методи дослідження зішкрібків з піхви, цервікального каналу, уретри.

Дослідження лімфоцитарних субпопуляцій у крові проводили методом двокольорової проточної цитофлуометрії з використанням моноклональних антитіл. Визначали клітини, які містять диференційовані антигени лейкоцитів людини до кластерів диференціювання лімфоцитів CD3, CD4, CD8. Функціональну активність клітин фагоцитарної системи (моноцитів і нейтрофілів периферичної крові) визначали з використанням загальноприйнятих методів дослідження киснезалежної та поглинальної активності. Для кількісного визначення імуноглобулінів використовували метод простої радіальної імунодифузії в агаровому гелі із застосуванням антисироваток відповідної специфічності.

Ефективність лікування оцінювали за клініко-лабораторним перебігом захворювання на підставі динаміки скарг, змін гінекологічного статусу, лабораторних показників, ультразвукової картини органів малого тазу.

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерних програм «Statistica 6.0» та «Еxcel 5.0». Відмінності вважали вірогідними за р<0,05.

Результати досліджень та їх обговорення

Основними скаргами хворих були періодичний біль ниючого і тягнучого характеру в нижніх відділах живота та попереково-крижовій ділянці (86,7%), виділення з піхви (91,7%), свербіж в ділянці зовнішніх статевих органів (51,7%), біль під час менструації (11,7%), диспареунія (13,3%), дизурія (11,7%), наявність висипів в ділянці статевих органів (10,0%).

У розвитку запальних захворювань органів малого тазу велике значення мають ранній початок статевого життя, часта зміна статевих партнерів, кількість вагітностей і пологів. Вік початку статевого життя у хворих жінок складав 16+0,8 років, тоді як у контрольній групі — 20+0,9 років. Під час аналізу сексуальної функції встановлено, що у 37 (61,7%) пацієнток із запальними процесами придатків було три та більше статевих партнерів.

В анамнезі у 26 (43,4%) хворих було штучне або самовільне переривання вагітності. З гінекологічних захворювань в анамнезі 40 (66,7%) жінок вказали на хронічні запальні захворювання матки та придатків, 28 (46,6%) — порушення менструального циклу, 21 (35,0%) — безплідність.

Бактеріоскопічне дослідження у хворих жінок, проведене до початку лікування у 54 (90,0%) випадках виявило мазки зі III і IV ступенем чистоти. У жінок контрольної групи склад мікрофлори статевих шляхів відповідав нормобіоценозу та проміжному типу біоценозу.

Аналіз результатів бактеріологічного дослідження піхви виявив, що у більшості обстежених жінок хронічний сальпінгоофорит супроводжується вагінальним дисбактеріозом. У пацієнток спостерігався дисбаланс мікрофлори з переважанням Streptococcus spp. у кількості 105–106 КУО/мл – у 40 (66,7%) жінок; Peptostreptococcus spp. у кількості 104–105 КОЕ/мл – у 31 (51,7%), а у кількості 107–108 КУО/мл – у 19 (31,7%) пацієнток; Enterobacterium spp. і бактероїдів у кількості 105–106 КУО/мл – у 42 (70%) жінок. При цьому нормальна мікрофлора піхви була пригнічена у всіх обстежених пацієнток. Середня кількість Lactobacillus spp. 104–106 КУО/мл виявлена у 17 (28,3%) жінок, а менше 104 КУО/ мл – у 43 (71,7%). Bi†dobacterium spp. в нормальній кількості (104–106 КУО/мл) виявлено тільки у 4 (6,7%) пацієнток. Дослідження мікрофлори, виділеної з цервікального каналу обстежених пацієнток, виявило різноманітні інфекційні агенти. Найчастіше діагностувались Mycoplasma hominis (68,3%), Urea¬plasma urealiticum (60%), Chlamydia trachomatis (38,3%), Gardnerella vaginalis (26,7%). В більшості хворих відзначався змішаний характер інфікування.

Під час аналізу чутливості основних представників патогенної та умовно-патогенної мікрофлори жіночих статевих органів до антибактеріальних препаратів виявлено, що більшість штамів має множинну медикаментозну стійкість. Отримані результати свідчать про необхідність комбінованого використання антибактеріальних препаратів з ферментними засобами з метою попередження хронізації інфекції та рецидивів захворювання.

У пацієнток з загостренням хронічного сальпінгоофориту відзначено зміни у клітинному імунітеті. Виявлено зменшення кількості Т-хелперів/індукторів (CD4+) у периферичній крові за незмінної кількості лейкоцитів, лімфоцитів. Даний показник склав 33,6+0,66%, тоді як у здорових жінок — 38,1+2,86%. Зниження кількості CD4+ Т-лімфоцитів зумовило зменшення співвідношення CD4/CD8 (T-хелпери/T-супресори) до 1,6+0,06% відносно результатів контрольної групи (1,9+0,15%, р<0,05). Низькі показники імунорегуляторного індексу свідчили про стан імуносупресії у хворих жінок. Характерним були зміни неспецифічної резистентності організму (фагоцитозу) у жінок з загостренням хронічного сальпінгоофориту. Відзначено зниження показників активності та інтенсивності фагоцитозу при підвищенні спонтанного (43,4+2,0%, у контрольній групі 29,2+1,3%; p<0,05) та індукованого (57,2+2,3%, у контрольній групі 35,1+1,7%;  p<0,05) НСТ-тесту. Спостерігалося зниження фагоцитарної активності лейкоцитів, яка склала 62,4±1,23 (у контрольній групі — 75,1±1,6 p<0,05) та фагоцитарного індексу — 1,82±0,52 (у контрольній групі — 2,5±0,21; p<0,05). У хворих жінок виявлено також відхилення в гуморальній ланці імунітету, зокрема концентрація Ig G була достовірно вищою від даних контрольної групи (відповідно, 11,04±0,68 та 9,13±0,34 г/л, р<0,05). При вивченні рівня Ig А встановлено, що його концентрація у хворих жінок не відрізнялась від такої у контрольної групи (р < 0,05). Відзначено збільшення концентрації Ig М у сироватці крові пацієнток до 2,89±0,08 г/л, що достовірно відрізнялося від показників у здорових жінок (1,56±0,02 г/л, р<0,05). Зміни імунологічних показників у жінок із загостренням хронічного сальпінгоофориту свідчать про порушення імунологічної реактивності, що є чинником ризику рецидивів захворювання.

Під час трансвагінальної сонографії у хворих було діагностовано збільшення розмірів яєчників, неоднорідність структури з наявністю кістозних включень (53,3%), гідросальпінкси — (35,0%), варикозне розширення вен малого тазу та наявність вільної рідини в позаматковому просторі (46,7%), ознаки злукового процесу в малому тазі (56,7%) (рис. 1-3).

11

Мал. 1 — Неоднорідність структури яєчників, з наявністю кістозних включень у пацієнтки з хронічний сальпінгоофоритом у стадії загострення.

 12

Мал. 2 – Ехонегативне утворення з потовщеними стінками та сліпо замкнутим ексудатом середньої ехощільності — гідросальпінкс.

 13

Мал.3 Наявність вільної рідини в позаматковому просторі у пацієнтки з хронічний сальпінгоофоритом у стадії загострення.

 

Доплерометрично реєструвалось збільшення резистентності маткових та яєчникових артерій у 1,5 рази. Протягом курсу лікування проводили аналіз перебігу захворювання в залежності від схем терапії. Середня тривалість застосування антибіотико- терапії у ІІ групі склала 12,3+0,87 днів, тоді як в І групі – 16,9+0,51 днів. Змешення скарг, в середньому на 4,6+1,0 день, спостерігалося у 27 (90,0%) пацієнток ІІ групи та у 11 (36,7%) — І групи. Решта пацієнток відзначили покращення стану на 7-8 день.

Після закінчення терапії позитивна динаміка відзначена у 28 (93,3%) жінок ІІ групи і в 23 (76,7%) — І групи. Через 1 місяць від початку лікування 7 (23,3%) жінок І групи знову турбував ниючий біль внизу живота. До завершення курсу лікування в обстежених жінок спостерігалася позитивна динаміка мікробіологічних показників, зокрема, відзначено зменшення спектру виділеної умовно-патогенної мікрофлори. Аналіз даних бактеріологічного дослідження показав, що частота виділення мікроорганізмів у пацієнток ІІ групи була в 2,3 рази нижче, ніж у І групі. Через 1 місяць після закінчення лікування у 7 (23,3%) пацієнток І групи виник рецидив захворювання, що підтверджено подібним спектром мікрофлори, яка висівалася до початку лікування.

У жінок I групи, які отримували загальноприйняту схему терапії, після лікування виявлено поступове збільшення зрілих Т-лімфоцитів, а також субпопуляції Т-хелперів/індукторів. Однак, вміст Т-супресорів/ цитотоксичних клітин (CD8+) залишався нижче контрольних показників. У жінок II  групи спостерігалось збільшення загальної кількості зрілих Т -лімфоцитів. Відзначено підвищення показників функції поглинання нейтрофілів (активність фагоцитозу) і збереження здатності перетравлювати мікроорганізми (результати НСТ-тесту). Спостерігалася нормалізація фагоцитарної активності та рівня імуноглобулінів.

Результати ультразвукового дослідження органів малого тазу свідчили про зменшення розмірів яєчників у пацієнток обох груп. Позитивна динаміка даних сонографії була більш виразною в ІІ групі. Резистентність маткових і яєчникових артерій, а також ознаки порушення кровопостачання після проведеного лікування у жінок II групи зменшилися у 1,6 рази (р<0,05), що характеризувало відновлення ефективного кровообігу в матково-яєчниковому басейні. Під час аналізу віддалених результатів лікування через 3 місяці виявлено, що 26 (86,7%) жінок ІІ групи та 20 (66,7%) жінок І групи скарг не мали та відзначали загальний задовільний стан. Дані гінекологічного огляду у цих пацієнток свідчили про клінічне одужання. Результати лабораторних та інструментальних методів обстеження не виявили відхилень від норми.

У 7 (23,3%) жінок І групи відзначено відсутність клінічного ефекту, а 3 (10,0%) пацієнтки вказували на повторний розвиток загострення запального процесу. У ІІ групі через 3 місяці після закінчення лікування відсутність стійкого клінічного ефекту відзначено лише у 4 (13,3%) обстежених пацієнток, а повторне загострення запального процесу мало місце у 1 (3,3%) жінки.Таким чином, проведені клінічні та параклінічні дослідження свідчать про високу ефективність комплексного лікування з використанням препарату Біострепта запальних захворювань придатків матки у порівнянні з традиційним лікуванням.

Висновки

Розвиток запальних захворювань придатків матки супроводжується гіперплазією сполучної тканини, що зумовлює розвиток злукового процесу органів малого таза та черевної порожниини. Зміни гемодинаміки в матково-яєчниковому басейні та в імунологічному статусі таких пацієнток визначають прогноз перебігу запалення.

Застосування препарату Біострепта у комплексній терапії запальних процесів є патогенетично обґрунтованим, підвищує ефективність та сприяє скороченню термінів лікування, зменшенню рецидивів захворювання, попереджує, знижує частоту виникнення параоваріальних та перитубарних злук.

Література

1. Хронічні запальні захворювання жіночих статевих органів – клініка, діагностика, профілактика та лікування в сучасних умовах (методичні рекомендації) / [В.В. Подольський, В.Л. Дронова, З.М. Латишева та ін.]. – К., 2005. – 48 с.

2. Жук С.І. Ефективність лікування хронічних сальпінгоофоритів Заноцином ОD / С.І. Жук, А.М. Григоренко //Здоровье женщины. – 2005. — №3. – С. 83-86.

3. Вовк І.Б., Ревенько О.О., Борисюк О.Ю. та ін. Порівняльний кількісний аналіз показників мікробіоцинозу різних біологічних середовищ у жінок з вірусно- бактеріальною та бактеріальною етіологією запальних процесів геніталій. //Здоровье женщины. 2005. — №3(23). – с.79 — 83

4. Леуш С.С. Оптимизация лечения воспалительных заболеваний половых органов и профилактика спаечного процесса у женщин репродуктивного возраста (методические ре-комендации).- К. – 2010. – 32 с.

5. Іванюта С.О. Ензимотерапія в комплексному лікуванні запальних захворювань органів малого таза / С.О. Іванюта, Л.І. Іванюта // Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології. – 2008. — №1. – С. 34- 36.

6. Cost-E‘ectiveness of alternative outpatient pelvic in’ammatory disease treatment strategies/ K. Smith, R. Ness, H. Wiesenfeld [et al.] // Sexually Transmitted Diseases. – 2007. – Vol. 34. – P. 960-966.

Резюме. У статті наведено результати обстеження та лікування жінок репродуктивного віку з загостренням хронічного сальпінгоофориту. Показано, що застосування в комплексній терапії препарату Біострепта є ефективним засобом лікування даної патології, який не здійснює побічної негативної дії, сприяє зменшенню частоти рецидивів захворювання та покращанню життя пацієнток.

Ключові слова: сальпінгоофорит, загострення, лікування, Біострепта.

Информация на сайте предназначена для профессиональной деятельности фармацевтических и медицинских работников. Официальный сайт компании ООО "ЕВРОЛЕК". Все права защищены, 2013-2014.

Укоротить ссылку
Погода
Погода в Киеве

влажность:

давление:

ветер:

ЕВРОЛЕК, ОООall.biz